Частки би (б), же (ж), то (вказівна), ось, он звичайно пишуться окремо від інших слів: сказав би, зроби ж, адже ж, якже бути, що то за, ось як, ось коли, он куди, он який. адже ж), атож, аякже, таж, мовби, немовби, немовбито, неначебто.
Агайдамаки з не з кого й брались, як з такихжепанськихпідданих. – Еге,- каже,- а ти, хлопку, ще не знаєш, що то зазвіряки? – Аякийже,- кажу,- ватажко тепер їми доводить? Тільки ж запорожець не такпропадає, як простий чоловік. Зостанусь між запорожцями!” Так і товаришжеЛасун: яктоваришазрадити?
Якійже людині, хоча б вонабула й лордом Пістоном Перчілем, не сниться сон у новорічну ніч? Привид… Марення… Аякже ж хочеться агресорамвоювати! Весталки – це колись були такі жінки, якіпризначалися богові, тобто, власне, не богові, а його жерцям.
– Алеякже це так – учора, – якщо ви щоразуповертаєтесь в той жесамийчас? І вонарозповіла йому, що їй двадцять один рік, що її батько – фізик, був на урядовій службі, а тепер пенсіонер, що вони живуть в маленькійквартиріна Дві тисячі сороковій вулиці й вонагосподарюєвже чотири року, відтоді, якпомерламама.
Абратдумає, що то вже я роздумалась, дякує: – Раденькавже, як хто навстріч мені береться. Якийже то коваль Лящ? Нехай помислить, що, може, трапиться й добре ще в світі; а здоров’я втратиш – якевже буде життя! «Вжеяктам тяжко не буде, – Красний, боже, який! Аякийже то парубком був! Важко, боже, якледачому годити!
– кажеКривда,- Якже ми будемо ділитись? Вергає піском, камінням, слинить шевською смолою, вонючою парою дух забиває… Коли це – вилазить з дірки страшеннавогнянаголова, показує довгого-довгого язика й регоче-регоче… “А що,- каже,- злякалась? – Добре,- кажеПравда,- хай буде так, як ти кажеш.
то зарже, якжеребець. А це зразуЯкимякзажеліпае: – – скажете ви, кладучи ложку, якуже в казанку не зосталося нічого. – Ні, не сплю,- одказуєте ви, раді, що хоч голос Якимів одвів вас від тії плутанини, якузакуйовдиливаші невпинні думки.- А що скажеш, Якиме?
Ах, хто мене зможе з цieї митi Якось зцiлити? Знаю, що смерть, яккосазамашна, Навiтъцаря не обiйде вона, Байдуже смертi, мужик то чи цар, Все пожере, як солому пожар. Вiзьмiть… меча духовного, який є слово Боже» [193]. Під його наглядом був Переяславский колегіум, але це вже після того, як Г.
Добра хотів, як дітям мати, Аможе, й ще чого хотів. Запорожець Ну, тадарма; утни ще яку-небудь. ЗапорожецьЯкий-бо ти бевзь і справді! Чує серце, та не скаже, Яке лихо буде. АЗалізнякгайдамакамКаже опинитись: «У ліс, хлопці! Якийжепоганий! Може, льохи Стерегти осталасьЯкапогань». ХовайБоже, який я жид!